виємний
ВИ́ЄМНИЙ, а, е, заст.
Винятковий.
Щоразу розповіді діда були надзвичайно цікавими: йшлося у них про виємних людей, що потрапляли в такі само виємні ситуації (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)ВИ́ЄМНИЙ, а, е, заст.
Винятковий.
Щоразу розповіді діда були надзвичайно цікавими: йшлося у них про виємних людей, що потрапляли в такі само виємні ситуації (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)