вклепуватися

ВКЛЕ́ПУВАТИСЯ (УКЛЕ́ПУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., рідко, ВКЛЕПА́ТИСЯ (УКЛЕПА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся і еплю́ся, е́пишся; мн. вкле́плються; док., у що і без дод., розм.

1. Потрапляти в неприємне становище внаслідок помилки, необачності.

Нейтральнi коментатори вдавалися до риторичних запитань: “Навiщо було так брутально вклепуватися, демонструючи мiстові та свiту свою безпораднiсть?” (із журн.);

От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась (з казки);

Макар Іванович задумався. .. Краще б було відмовитись, краще б не їхати. І як можна бути таким необережним?! Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися! (М. Коцюбинський);

Так їй вдома казати наказували, щоб у біду не вклепатись (Грицько Григоренко).

2. тільки док., у кого, перен., фам. Закохуватися.

– А правда, Христина Гордієнчишина таки славна?.. – Та вклепатися можна, – недбало додав Григорій (М. Стельмах).