вклинюватися
ВКЛИ́НЮВАТИСЯ (УКЛИ́НЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., ВКЛИНИ́ТИСЯ (УКЛИНИ́ТИСЯ), ню́ся, ни́шся, док.
1. Входити клином, вузькою смугою в що-небудь.
Тільки у двох чи трьох місцях жовтіли обмілини, які вузенькими смужками вклинювалися в берег (О. Донченко);
[Коренєв:] А якби інша вклинилась порода, це значно вам порушило б проект будови греблі? (Л. Дмитерко).
2. Втискуватися, вторгатися кудись, у середину чого-небудь.
На світанку наша артилерія шквалом вогню обрушилася на ворога, що вклинився в нашу оборону (В. Кучер);
Його плече вклинилося між круглим м'язистим плечем майора і кістлявим раменом Михайла (П. Загребельний);
Середина руського ополчення .. несподіваним ривком уклинилася в отвір, .. не даючи головним силам ворога прийти на допомогу нерозважливому крилові (І. Білик);
Шифрування даних з метою їх захисту не дозволяє будь-кому безладно вклинюватися в трафік локальної мережі або телефонної лінії (із журн.);
* Образно. Хлопчина .. вовкувато .. оглядав клітку [в'язниці] з троцькістськими левами. Потрохи-трохи вовча травма зійшла, й хлопець вклинився всією душею в життя страшних троцькістів (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)