вкушати
ВКУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко ВКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., що.
1. чого, від чого, рел. Пізнавати, усвідомлювати.
Коли людина починає трішки вкушати небесного, її серце грає, шаленіє (з рел.-церк. літ.);
Релігійно-моральне виховання повинне випереджати інформаційно-раціоналістичне наповнення розуму учнів. Не можна одночасно вкушати від дерева пізнання добра і зла (з рел.-церк. літ.);
Це велика ганьба для нас, хто з Божої милості вкушає чистих таємниць віри, допускати, щоб тайни тріпалися в устах несвідомого і темного люду (з рел.-церк. літ.).
2. перен. Зазнавати, відчувати.
Над ним написано повік: “Смиренний грішник, Дмитрій Ларін, Господній рабі бригадир, Вкушає в сій могилі мир” (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Спинись, хвилино, гарна ти! Чи ж може вічність поглинути Мої діла, мої труди? Провидячи те щасне майбуття, Вкушаю я найвищу мить життя (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);
Йому аж на душі потепліло, коли уявив те чорно-золоте пекло, оті двигтючі велетенські віхті, що пожадливо прагнутимуть сягнути неба і вишини трохи вкусити (Є. Гуцало).
3. також без прям. дод. Споживати, їсти.
Протопоп Амвросій звернувся до прихожан з проповіддю, в якій закликав театрів не відвідувати, бо це зело гріховно.., – що отруту вкушати (Б. Левін);
– Будемо вкушати!.. Ключниця Амма .. дістала з покуття кутю й узвар, приготувала ситу – це була древня, як світ, їжа пращурів дому й усіх живих, нині сущих (С. Скляренко);
Лева владного, що гідно носить спис, і меч, і щит, І Тамар, царицю-сонце, .. – Чи посмію їх вславляти..? Як солодкий мед вкушати, так вдивлятись в їхній вид! (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);
До появи першої зірки взагалі не покладено вкушати ніякої їжі (з рел.-церк. літ.);
Хреститель жив у безводній пустелі. Столом й одром його була земля, вкушав він тільки акриди і дикий мед (з рел.-церк. літ.);
У дні посту, який називають Великим, навіть олію дозволяють вкушати лише у певні дні, а рибу всього кілька разів (з газ.).
4. тільки док., перен. Спробувати (у 2 знач.).
Не мігши вкусити від благ, Львов, одначе, й другому нікому нічого не давав (І. Багряний);
Мисливська сверблячка опанувала й Василька. Він ще новак, але він уже вкусив від мисливського древа добра й зла (Б. Антоненко-Давидович);
Вкусивши розкошів, сільське дівча прив'язалось до нього, безтямно закохавшись... (Г. Тарасюк).
Словник української мови (СУМ-20)