вмовляти —
вмовля́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
вмовляти —
Переконувати, просити, упрохувати, с. БЛАГАТИ, сов. урезонювати; (на що) схиляти до; (в горі) заспокоювати, потішати.
Словник синонімів Караванського
вмовляти —
[ўмоўл'атие] = умовляти -л'айу, -л'айеиш
Орфоепічний словник української мови
вмовляти —
ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм.
Словник синонімів української мови