вмуровуватися
ВМУРО́ВУВАТИСЯ (УМУРО́ВУВАТИСЯ), ується, недок., ВМУРУВА́ТИСЯ (УМУРУВА́ТИСЯ), у́ється, док.
1. Закріплюватися десь, у чому-небудь.
Лінія постійних укріплень армії Швейцарії в Альпах включала також гірські фортеці, в які вона могла вмуруватися, не залишивши ворогові найменшої надії на швидку перемогу (з газ.).
2. тільки недок. Пас. до вмуро́вувати.
За Київської Русі у склепіння храмів вмуровувалися видовжені горщики (“голосники”) для поліпшення акустики приміщень і полегшення ваги стін (з наук. літ.);
Кахлі мали вигляд прямокутних керамічних пластин. Зі зворотної сторони пластини по периметру кріпилася ліпна румпа – нею кахля вмуровувалася у стіну печі (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)