Словник української мови у 20 томах

вм'ятина

ВМ'Я́ТИНА (УМ'Я́ТИНА), и, ж.

Заглиблення, слід від удару або тиснення; ямка.

На важкій броні в деяких з них [танків] були глибокі вм'ятини від німецьких снарядів (В. Собко);

Глибока вм'ятина на переніссі свідчила про щойно зняті окуляри (В. Земляк);

Коли вже холод припече, хлопці люто заворушаться, давлять лопатками і притискаються нестриженими потилицями, щоб зіштовхнути один одного з насидженої вм'ятини (М. Малиновська);

За десять хвилин він почув у динаміку хриплуватий тенор старпома Однопозова: – Кузьмич, водотічності в трюмі не виявлено. Є вм'ятина два на півтора метра (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вм'ятина — вм'я́тина іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. вм'ятина — (ум'ятина), -и, ж., рідко. Заглиблення, слід від удару або тиснення; ямка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вм'ятина — див. ум'ятина  Словник синонімів Вусика
  4. вм'ятина — ЗАГЛИ́БИНА (заглиблене місце на чому-небудь), ЗАГЛИ́БЛЕННЯ, ПОГЛИ́БЛЕННЯ рідко; ВИ́ЇМКА, Я́МКА, ГЛИ́БКА діал. (невелика заглибина); ЗАПА́ДИНА (більших розмірів); ВДА́ВЛЕННЯ (УДА́ВЛЕННЯ), ВМ'Я́ТИНА (УМ'Я́ТИНА) рідко (від удару або тиснення); НІ́ША...  Словник синонімів української мови