Словник української мови у 20 томах

вогніти

ВОГНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Бути як вогонь; горіти.

І вже у Василька душа вогніла, як-то він буде в службі у Струка (А. Турчинська).

2. Яскраво відсвічувати; палати.

Прапори вогніють над перонами. День шляхи промінням устеля (І. Муратов);

За парканом вогніє вікно (Є. Пашковський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вогніти — вогні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вогніти — -ію, -ієш, недок., поет. 1》 Бути як вогонь; горіти. 2》 Яскраво відсвічувати; палати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вогніти — див. горіти  Словник синонімів Вусика
  4. вогніти — ГОРІ́ТИ (виділятися яскравим, перев. червоним, кольором), ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ЯРИ́ТИСЯ, ЯРІ́ТИ, ЯРІ́ТИСЯ, ЖАРІ́ТИ, ЖЕ́ВРІТИ, ЖЕ́ВРІТИСЯ, ВОГНІ́ТИ поет.  Словник синонімів української мови
  5. вогніти — ВОГНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., поет. 1. Бути як вогонь; горіти. І вже у Василька душа вогніла, як-то він буде в службі у Струка (Турч., Зорі.., 1950, 195). 2. Яскраво відсвічувати; палати. Прапори вогніють над перонами. День шляхи промінням устеля (Мур., Слово.., 1949, 21).  Словник української мови в 11 томах