водорий
ВОДОРИ́Й, ю, ч.
Глибока яма, вимита потоком води.
Зрештою, доліз Мирон Данилович до калюжки в глибокому водориї; обхлюпався там, щоб, рятуючись від палення, зберегти одіж на плечах (В. Барка);
Текла [річка], ледь-ледь ворушачи порослі зеленим мохом водорості, без водориїв, закрутів – немов печальна пісня... (Василь Шевчук);
Кажуть, на дні водориїв живуть соми, вночі вони випливають на плеса (Ю. Мушкетик);
Щоб запобігти дальшій ерозії земель, на схилах, порізаних водориями і ярами, роблять лісові насадження (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)