возсіяти

ВОЗСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., ц.-с., уроч.

Засіяти; почати сіяти, сяяти.

Ти, матусю, ти, мов голубиця, Мов дух святий, на небо вознесешся, І возсіяєш, і возвеселишся, І сміхом херувимським возсмієшся (П. Куліш);

І ось він – Київ! Возсіяв хрестами. Пригаслий зір красою полонив (Л. Костенко);

Вранці прокинувся [святий Андрій] і сказав учням, які були з ним: – Бачите гори оці? На цих горах возсіяє благодать Божа, буде город великий, і воздвигне Бог багато церков (А. Михайленко);

Дякував я Пречистій Матері Божій, що вимолила в Бога прощення князеві, і пообіцяв, що возсіяє над Києвом храм Успіння Пресвятої Богородиці... (Г. Тарасюк).