вольтер'янець
ВОЛЬТЕР'Я́НЕЦЬ, нця, ч.
1. Послідовник Вольтера.
– Мене більше цікавить здорова бібліотека мого тата і діда вольтер'янця (І. Нечуй-Левицький);
Руссо не міг розділити деїстичного вільнодумства вольтер'янців, їх зайвого, як думав він, і навіть небезпечного раціоналізму (з наук. літ.);
Критики Вольтера побоювалися герцоги і міністри, з ним загравала Катерина II, ним захоплювалися вольтер'янці – мислителі й літератори декількох поколінь (з наук. літ.).
2. перен. Вільнодумець.
Суддя той Був новітній вольтер'янець. Світським був він чоловіком, Легкий мислями, без віри, Одвертав скептично скарги, Навіть часом насміхався (Леся Українка, пер. з тв. Г. Гейне);
З бігом часу Олександр Голіцин набув собі величезної сили в Росії як перша по цареві особа. Але він був відкритий вольтер'янець і безбожник (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)