впинати
ВПИНА́ТИ (УПИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВП'ЯСТИ́ (УП'ЯСТИ́), ВПНУ́ТИ (УПНУ́ТИ), впну, впнеш; мин. ч. впнув, впну́ла, ло і вп'яв, вп'яла́, ло́; док., що у кого – що.
1. Із силою всаджувати що-небудь гостре; встромляти.
І оживало тіло [Прометея] знову, І серце силою кипіло, Й вертались знов орли для влову, І пазурі впинали в тіло (І. Огієнко).
2. перев. док. Міцно вхопитися за що-небудь.
Пілот, в стерно уп'явши пальці, Рвонувся крізь страшну запону (Л. Первомайський).
3. рідко. Те саме, що впиха́ти 1.
Марися, нашвидкуруч впнувши поли блузки в спідницю, прожогом вискочила надвір (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)