всезагальний
ВСЕЗАГА́ЛЬНИЙ (УСЕЗАГА́ЛЬНИЙ), а, е.
Який поширюється на всіх.
Одна з них [кімнат] була їдальнею, дитячою, будуаром дружини, друга – його ательє або робітнею, як він висловлювався, куди потрапити можна було, тільки пройшовши через першу всезагальну кімнату (В. Підмогильний);
Не переводячи віддиху, зцiпивши зуби, в якомусь всезагальному зацiпенiннi вони мчали од вагона до свого барака, де можна було впасти на нари й проспати до ранку (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)