всемогутній
ВСЕМОГУ́ТНІЙ (УСЕМОГУ́ТНІЙ), я, є.
1. Те саме, що всеси́льний.
Народ хотів бачити своїх оборонців від спустошливих навал турків і татар саме такими – хоробрими, нездоланними, всемогутніми (з легенди);
Двох парубків боявся у селі всемогутній Денис: Сергія і Тимка (Григорій Тютюнник);
Жила [Євпраксія] тією всемогутньою силою життя, яка намножувалася в ній з кожним новим днем (П. Загребельний).
2. у знач. ім. Всемогу́тній, нього, ч. (з великої літери). У християнстві – одне з найменувань Бога.
Проси ти від Бога, свойого [свого] Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього, і Він благословить тебе (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Ти, що кров'ю записав заповіти Свої, Всемогутній, поверни це вино на кров Свою – чисту, омий і очисти ще раз нас грішних, що припадаємо до ніг Твоїх із молінням! (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)