втелющити —
втелю́щити дієслово доконаного виду накинути, нав'язати щось небажане; витратити гроші, час на щось непотрібне фам.
Орфографічний словник української мови
втелющити —
(утелющити), -щу, -щиш, док., перех., фам. 1》 Дати комусь що-небудь (зазвичай, непотрібне, небажане для когось); накинути, нав'язати. Втелющити в голову. 2》 перен. Витратити гроші, час тощо на річ, справу, яка цього не варта або не дуже потрібна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
втелющити —
Щу, -щиш, док., перех., фам., перен. Витратити гроші, час тощо на річ, справу, яка цього не варта або не дуже потрібна. Якась лежить на нас печаль. І чим ми Бога прогнівили, Іване-брате? Скільки сили втелющили до стопроваль. (П-2:160).
Словник поетичної мови Василя Стуса
втелющити —
втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось.
Фразеологічний словник української мови
втелющити —
ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
втелющити —
ВТЕЛЮ́ЩИТИ (УТЕЛЮ́ЩИТИ), щу, щиш, док,, перех., фам. 1. Дати комусь що-небудь (звичайно, непотрібне, небажане для когось); накинути, нав’язати. Ой казав ти, вражий сину, що гарбуз не доріс, — як я тобі втелющила, то ти ледве доніс (Сл. Гр.
Словник української мови в 11 томах