втикати
ВТИКА́ТИ¹ (УТИКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТКНУ́ТИ (ВВІТКНУ́ТИ, УТКНУ́ТИ, УВІТКНУ́ТИ), ну́, і́ткне́ш, док., що.
1. Встромляти, впихати що-небудь тонке або гостре в середину, в глиб чого-небудь.
Орися .. втикала в землю маленькі гілочки (З. Тулуб);
І тілько-тілько забувався, Як Евріал к йому підкрався І просто в рот кинжал [кинджал] уткнув (І. Котляревський);
// Вкладати, впихати щось у вузький отвір, щілину або в що-небудь м'яке.
Обгорнений невимовним жахом, утикає хлопець голову під подушку (М. Коцюбинський);
Писар уночі зайшов через садок і уткнув пакет в щілину дверей (І. Нечуй-Левицький);
Вткнувши обличчя в подушку, гірко плакала [Ольга] (Я. Галан).
2. перев. док., у сполуч. зі сл. рука (руки). Примусити когось взяти що-небудь.
Якась милосердна душа ввіткнула йому в руки кусник чорного разового хліба (І. Франко);
Вткнула [Айше] Рустемові в руку назад його лист... (М. Коцюбинський);
Ледве зрівнялася [дівчина] з Лужинським, швидким рухом уткнула в руку записочку і побігла далі (Іван Ле).
ВТИКА́ТИ² див. утика́ти¹.
ВТИ́КАТИ див. утика́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)