втоптувати
ВТО́ПТУВАТИ¹ (УТО́ПТУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТОПТА́ТИ (УТОПТА́ТИ), втопчу́, вто́пчеш, док., що, у що.
Топчучи що-небудь, вдавлювати, втискати в землю, у сніг і т. ін.
Ламав, збивав [кінь] залізним путом ніжні стебла і втоптував у землю крихкі пелюстки квіток (В. Козаченко);
Хтось підхопив корогву, щоб не втоптали в сніг, вона літала над головами (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Заходив [Антін] по хаті важким, виразним кроком, наче втоптував в землю затаєні згадки (М. Коцюбинський).
◇ (1) Втопта́ти (затопта́ти) / вто́птувати (топта́ти) в багно́ (в багню́ку, в боло́то, в зе́млю і т. ін.) кого, що – принизити чию-небудь гідність, заплямувати, зганьбити когось.
– Пусти його, се добра людина: у багно тебе не втопче (П. Куліш);
– А отой [Польський] мене доїв, той мене в землю втоптав! – і Порох знову заходив по хаті (Панас Мирний);
Давши себе розп'ясти морально та втоптати в болото, з тієї шибениці глузує [людина] (І. Багряний);
Воно [минуле] зібгало Ярину Валах на роздоріжжі, затоптало в багно, але вона вже піднялася (В. Кучер);
– Хіба німці не втоптали в багнюку свого Гете і Шиллера? – казав він (Ю. Бедзик);
Цар не подарує їм цього, він не звик, щоб його слова втоптували в багно, за його наказом стинають голови тисячам ні в чому неповинних людей (Ю. Мушкетик);
– Чи чули ви, як тільки що говорили там, як картали нас, як топтали нас в грязь? (І. Нечуй-Левицький).
ВТО́ПТУВАТИ² див. уто́птувати¹.
Словник української мови (СУМ-20)