втримати —
втри́мати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
втримати —
не вде́ржати (не втри́мати) (свого́) язика́. Не змогти промовчати, зберегти якусь таємницю. (Сидір Свиридович:) Цить, цить, цить! (Затуляє рота Євдокії Корніївні). Ніяк не вдержить свого язика! Ще й дочці розкаже (І.
Фразеологічний словник української мови
втримати —
ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ)...
Словник синонімів української мови
втримати —
ВТРИ́МАТИ, ВТРИ́МАТИСЯ, ВТРИ́МУВАТИ, ВТРИ́МУВАТИСЯ див. утри́мати, утри́матися і т. д.
Словник української мови в 11 томах