вульгарний
ВУЛЬГА́РНИЙ, а, е.
1. Який відрізняється від інших грубістю, непристойністю.
Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький);
Граф слухав – полковник розповідав йому на вухо вульгарні анекдоти (Я. Качура);
Олег попав під вплив, опинився в тенетах якоїсь розпусної, вульгарної жінки, що цупко тримає його в своїх руках (Б. Антоненко-Давидович);
Десь уже перейняло [хлопча] цю вульгарну манеру говорити: розтягує слова, кривить рота (О. Гончар);
Третя група слів розмовної мови – це слова вульгарні, грубі, вони стоять поза літературною мовою (з навч. літ.).
2. Спрощений, перекручений щодо змісту.
Відступ від наукового пізнання дійсності перетворює наукову теорію на вульгарну суму уявлень і призводить до втрати нею авторитету (з наук. літ.).
3. Який вульгаризує що-небудь.
Вульгарні соціологи зводили критичне дослідження до шукання класового ярлика, який можна було б наклеїти на письменника на підставі його соціального походження (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)