вухатий

ВУХА́ТИЙ, а, е.

1. Який має великі або довгі вуха.

Біля багаття .. лежав здоровий вухатий собака (М. Хвильовий);

Вухатий ослик розумно поводив очима (З. Тулуб);

Скільки сміху було, коли за кермо сідав оцей вухатий Кузьма (О. Гончар);

* Образно. Земля прислухається до придорожніх пісень і вухатими соняшниками, і вусатим ячменем (М. Стельмах);

// З вухами (про шапку).

До нього підійшов Омелько Чичибаба, здоровило у вухатій шапці (О. Донченко);

На його голові низько сиділа заяча вухата шапка (В. Кучер).

2. перен., розм. Який прислухається до чужих розмов (про людину).

З Улесею ми посиділи в світличці в присутності її прислужниці, й балачка наша увесь час перечіплялася через ту челядницю, окату та вухату (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. вухатий — вуха́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вухатий — -а, -е. Який має великі або довгі вуха. || З вухами (про шапку).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вухатий — ВУХА́ТИЙ, а, е. Який має великі або довгі вуха. Вухатий ослик розумно поводив очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 217); *Образно. Земля прислухається до придорожніх пісень і вухатими соняшниками, і вусатим ячменем (Стельмах, Хліб..  Словник української мови в 11 томах
4. вухатий — Вухатий, -а, -е Съ большими ушами, длинноухій.  Словник української мови Грінченка