відбатожити
ВІДБАТО́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, розм.
Побити, відшмагати батогом.
Я знаю, що мене варто за такі думки відбатожити, але не можу перебороти спокуси. Скочивши на долівку, взяв із мисника гранчасту склянку і, холонучи, почав на печі міряти насіння – дві склянки в одну кишеню, дві – в другу (М. Стельмах);
– Правильна у циган політика, – випивши і вкинувши пучкою у рот капусти й цибулі, сказав Мацюня. – Винен чи не винен, а для науки треба добряче відбатожити (А. Михайленко).
Словник української мови (СУМ-20)