відбудовчий
ВІДБУДО́ВЧИЙ, а, е.
Те саме, що відбудо́вний.
Наступного вечора, ледь протиснувшись у зал робітничого клубу, ще обплутаного відбудовчим риштуванням, у ролі слухачів уже були ми, а на сцені стояв Володимир Миколайович Сосюра (з мемуарної літ.);
У післявоєнний відбудовчий період поступово організовувалась робота шкіл (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)