відбуркнути
ВІДБУ́РКНУТИ, ну, неш, док., розм.
Відповісти зі злістю або невиразно.
– Ага, не допоминався! – сердито відбуркнув Бовдур (І. Франко);
– Умгу, – непевно відбуркнув Борис, лякаючись, що Валерій почне розпитувати про його неіснуючу дружину (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)