відвертати
ВІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док.
1. що. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь.
Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Він одвертав їх і від жінки, і від дитини (Панас Мирний);
Та жовнір жовніром, .. як відвернув руку, як загатив у зуби (В. Стефаник);
// Спрямовувати в інший бік.
Еол молебнем вдовольнився І вітрів зараз одвернув (І. Котляревський).
2. що, розм. Відвалювати або зсувати що-небудь убік.
Одвернув камінь (Сл. Гр.);
// Відорюючи, відкидати вбік (скибу землі).
Краще б .. піти гуртом на .. поле, пустить по ньому плуг. Побачити швидше, як він крає незміряні ниви, одверта скибу (М. Коцюбинський);
– Годі! – крикне, мов опарений, – годі орати! – Як годі? – каже чоловік. – Дві скиби тільки одвернути, та й упруг (Ганна Барвінок);
Він .. відвернув великий, крихкий ком'ях землі (І. Микитенко).
3. що. Відгинати край або кінець чого-небудь; відгортати.
Я посміхаюсь і навшпиньках простую до ліжечка. Обережно відвертаю запинало й нахиляюсь (В. Винниченко);
Покрила [ковдрою] зразу всю постелю, ще й один бік загорнула, щоб зручно було за нього взятися та одвернути (Панас Мирний);
Архип миттю одвернув полу короткої кавалерійської бекеші і .. витяг звідти чималу паку якихсь [якихось] паперів (Г. Епік).
4. що, перен. Запобігати чомусь, усувати (біду, небезпеку і т. ін.).
Мов лопатою хто гріб до двора достатки всякі, а нещастя відвертав (І. Франко);
Чиї ж це руки одвертають пором від неминучої загибелі? (А. Шиян);
[Кассандра:] Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула! (Леся Українка);
// розм. Чаклуванням здійснювати певні магічні обряди.
Він ходив до ворожки, та одвертала, не помогло (М. Коцюбинський);
Та [Домніка] мала примівкою відвернути слабість і смуток від сина (О. Кобилянська).
5. що, перен. Спрямовувати чиюсь діяльність, увагу і т. ін. в інший бік від чого-небудь.
Просити грошей у батьків ми не наважувались, – вони могли бути невдоволені з нашої витівки, яка нібито відвертає нас від навчання (з мемуарної літ.);
Думки про Мар'ю на який час одвернули її від міста (Панас Мирний);
// Викликати бажання, намір відмовитися від чогось, не робити чого-небудь.
Вони [пророки] об'являли б народові Моєму слова Мої, і їх відвертали б від їхньої злої дороги та від зла їхніх учинків (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Коли він вирішив, то марна річ намагатися відвернути його від прийнятого рішення (В. Собко).
6. кого, що, перен. Відштовхувати від себе своєю поведінкою, виглядом і т. ін.
Оця Марта така некрасива, що, здається, кожного б повинна одвертати від себе, а проте вона не то що не одвертала, а завжди кожному кидалася [впадала] в очі (Панас Мирний);
У цьому балеті був ні до ладу ні до прикладу вставлений номер танців, який ми проходили з учителем. Це вже пахло уроком і через те відвертало (з мемуарної літ.);
// Викликати негативні почуття до кого-небудь.
– Не любить тебе твій Яків – причарували його до себе злії люди, одвернули його од твого серця!.. (О. Стороженко);
Не було сили Лукина від Маланки відвернути (Н. Кобринська).
7. що, розм., рідко. Вираховувати, робити вирахунок.
Іду повз пана: “Дайте ж, – кажу, – хоч за півмісяця, коли за місяць одвертаєте...” (А. Тесленко);
[Цокуль:] А грошей тобі не слідує? [Харитина:] Одвернули всі гроші за телицю (І. Карпенко-Карий).
8. що, діал. Повертати щось назад, не прийнявши.
У нас на селі ні одна дівка за його [нього] не хоче йти. Куди не потикались старости, так і одвернуть хліб (Ганна Барвінок).
9. що, рідко. Те саме, що відкру́чувати; відгвинчувати.
Вентиль він відвертав з підвищеною обережністю (Ю. Шовкопляс).
(1) Відверта́ти (відволіка́ти, відтяга́ти, відхиля́ти) / відверну́ти (відволікти́, відтягти́, відхили́ти) ува́гу кого, чию – заважати кому-небудь зосереджуватися на чомусь, думати про щось.
Тактика печенігів зводилася до того, щоб у напрузі тримати оборонців і тим самим відволікати їх увагу від свого справжнього наміру (Б. Лепкий);
Сівши в крісло, хотів [Ваденін] переглянути деякі папери, що лежали на столі, та враження дня відтягали його увагу (Г. Коцюба);
Ми говорили про інше, але мою увагу весь час одволікали гнізда лелек на хатах (Ю. Смолич);
Потім я придумав їм цілу сцену, яка відвертала увагу глядачів від діючих на авансцені аматорів (з мемуарної літ.);
Якби хоч жестом відвернув від дум важких увагу, можливо б, другові вернув душевну рівновагу (П. Дорошко);
Коли починала читати [Л. Ліницька], то хотіла лише відволікти увагу товаришів од гірких думок (Ю. Мартич);
Проти московських посягань на Крим і Молдову виступила Австрія, а прусський король, бажаючи відхилити увагу Росії від турецького Півдня, зумів зацікавити її в розборі Польщі (з навч. літ.).
◇ Верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку) див. верну́ти¹;
(2) Відверну́ти се́рце від кого – перестати любити кого-небудь; розлюбити.
[Лукія:] Що ж, нехай і правда буде!.. Скільки намагалася відвернути від нього серце – несила моя; наважилась покохати Митьку... (М. Кропивницький);
[Сербин:] Ти .. так мене приворожила, що серце моє ніяк одвернути від тебе не зможу (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)