відв'язуватися

ВІДВ'Я́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДВ'ЯЗА́ТИСЯ, яжу́ся, я́жешся, док.

1. Розв'язуючись, відокремлюватися від чого-небудь.

Хлопчик не втопився, бо камінь у воді одв'язався, а Кім плавав, як риба (О. Донченко);

// Звільнятися від прив'язі, ставати вільним.

Сміху було одного разу, коли одв'язався сусідський собака Дерихвіст (із журн.).

2. тільки док., перен. Перестати надокучати, дати спокій кому-небудь; відчепитися.

– Чи я тобі лікар, чи знахар, – одв'яжися від моєї душі, – процідив крізь зуби Никін (Л. Яновська).

3. тільки док., перен. Позбутися кого-, чого-небудь; відкараскатися.

Щоб од яги як одв'язатись, То мусив в військо записатись (І. Котляревський);

– То Загнибіда бенкетує. Причепиться – не одв'яжешся! (Панас Мирний);

– Та що це воно за мара така, що б'ється так дуже? А Побратим до нього: – Ото, – каже, – як не одв'яжешся, то й буде бити (С. Васильченко);

– Бабцю, у мене болить голова... я, може, засну... – придумує отаке Дарка, щоб відв'язатися від бабці (Ірина Вільде).

4. перен. Відокремлюватися від чогось, позбавлятися залежності.

Експерти радять українцям відв'язатися від долара (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)