відговорення

ВІДГОВО́РЕННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. відговори́ти 1.

Одговоряла, одговоряла, але Артем, такий собі хлопець – раз уже надумав, буде так. Не помогло материне одговорення (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. відговорення — відгово́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відговорення — -я, с. Дія за знач. відговорити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відговорення — ВІДГОВО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. відговори́ти 1. Одговоряла, одговоряла, але Артем, такий собі хлопець — раз уже надумав, буде так. Не помогло материне одговорення (Головко, II, 1957, 424).  Словник української мови в 11 томах