віддача
ВІДДА́ЧА, і, ж.
1. Дія за знач. відда́ти 1, 2, 6, 10.
– За що ви їй дякуєте? – питали жінки. – Воно ж треба за се горіле [борошно] колись добрим віддавати. – Коли-то буде та віддача? (Панас Мирний);
Вода відіграє провідну роль у розподілі й віддачі тепла в організмі (з наук.-попул. літ.);
Любов – це велика віддача духовних сил (з газ.);
Кроки стихли на тій віддалі, яка звичайно зберігається серед військових при віддачі честі (О. Гончар).
2. Різкий рух вогнепальної зброї під час пострілу.
Підводить карабін, затаює подих .. Невеличка віддача в плече, дзвін у вухах – і парашутист обм'як, немов ганчірка (М. Стельмах);
Після удару на гармату піде віддача – ударна хвиля певної сили (з наук.-попул. літ.).
3. спорт. Удар у відповідь, відкидання м'яча у грі.
Віддача м'яча своєму партнеру, який виявився на його місці перед воротами суперника, – основний тактичний хід комбінаційної гри цього центрального нападника (із журн.);
Його знамениті віддачі м'яча п'ятою були несподіваними, дотепними і корисними для гри (із журн.).
(1) З по́вною відда́чею – максимально напружуючи фізичні та духовні сили.
Оренда швидко виховує почуття господаря. А господар працює з повною віддачею (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)