віддієслівний

ВІДДІЄСЛІ́ВНИЙ, а, е, лінгв.

Утворений від дієслова.

Віддієслівні іменники становлять особливу групу слів, споріднених своєю семантикою з дієсловом (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. віддієслівний — віддієслі́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. віддієслівний — -а, -е, грам. Утворений від дієслова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддієслівний — Віддієслі́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. віддієслівний — ВІДДІЄСЛІ́ВНИЙ, а, е, грам. Утворений від дієслова. Віддієслівні іменники становлять особливу групу слів, споріднених своєю семантикою з дієсловом (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 358).  Словник української мови в 11 томах