віджахнути

ВІДЖАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

Однокр. до віджа́хувати.

Я хотів би і сам оджахнути останню пам'ятку по булому [минулому] (Марко Вовчок);

[Дарина:] Та я вже не плачу... Так не чіпатимеш [Потапа]? [Маруся:] Та ні, ні! Цур йому! Так віджахну, що й носом закрутить! (М. Старицький);

Як ворог налягає На рідний край, то се ще не біда, Бо ворога і оджахнути можна (Л. Старицька-Черняхівська).

Значення в інших словниках

1. віджахнути — віджахну́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. віджахнути — -ну, -неш, док., перех., рідко. Те саме, що відстрашити. || перен.Відігнати кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віджахнути — ВІДЖАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.., перех., рідко. Те саме, що відстраши́ти: // перен. Відігнати кого-, що-небудь. Я хотів би і сам оджахнути останню пам’ятку по булому (Вовчок, VI, 1956, 258); [Дарина:] Та я вже не плачу… Так не чіпатимеш [Потапа]?...  Словник української мови в 11 томах
4. віджахнути — Віджахнути, -ну, -неш гл. Отогнать страхомъ, вообще отогнать, отбить силой, оружіемъ. Помогла тобі від Польщі Москву віджахнути. К. XII. 65. Воюй добре, щоб вражих черкесів оджахнути. О. 1861. XI. Кух. 9.  Словник української мови Грінченка