відзолювати

ВІДЗО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЗОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док.

1. що. Пересипати мокру білизну золою для кращого вибілення її під час прання.

Після просушування пряжу знімали з мотовила і добре відзолювали у жлукті – дерев'яній колоді без дна (з наук.-попул. літ.);

Вона пооджимала свої сорочки, другого дня одзолила, попрала й покачала (І. Нечуй-Левицький).

2. що. Обробляти шкуру відзолом (у 1 знач.) для видалення шерсті.

Східні слов'яни шкури розмочували, а потім відзолювали у спеціальних ямах, чанах або коритах (з навч. літ.).

3. тільки док., кого, перен. Вилаяти.

– Одзоліть його, Єфросинія Андріївна! Хай не буде такий голінний до вашого брата (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. відзолювати — відзо́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відзолювати — -юю, -юєш, недок., відзолити, -олю, -олиш, док., перех. 1》 Пересипати мокру білизну золою для кращого вибілення її під час прання. 2》 спец. Обробляти шкіру відзолом, щоб очистити її від шерсті і т. ін. 3》 тільки док., перен., розм. Гостро вилаяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відзолювати — див. визолювати  Словник чужослів Павло Штепа
4. відзолювати — ЗОЛИ́ТИ (відбілювати білизну золою), ВІДЗО́ЛЮВАТИ. — Док.: відзоли́ти. За зиму прання поназбиралося чимало, і Орися з матір'ю золили його в жлукті цілий ранок (Григорій Тютюнник); Вона пооджимала свої сорочки, другого дня одзолила, попрала й покачала (І. Нечуй-Левицький).  Словник синонімів української мови
5. відзолювати — ВІДЗО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЗОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех. 1. Пересипати мокру білизну золою для кращого вибілення її під час прання. Вона пооджимала свої сорочки, другого дня одзолила, попрала й покачала (Н.-Лев., II, 1956, 302). 2. спец.  Словник української мови в 11 томах
6. відзолювати — Відзолювати, -люю, -єш сов. в. відзолити, -лю, -лиш, гл. 1) Щелочить, выщелочить (бѣлье). 2) Бранить, выбранить. Так його, так!... одзоліть його! Мир. Пов. II. 62.  Словник української мови Грінченка