відкинення
ВІДКИ́НЕННЯ, я, с.
Дія за знач. відки́нути 1–5, 7, 8.
Відкинення голови назад сприяє припливу крові до шийних хребців, що очищає щитоподібну залозу, мигдалики та аденоїди (з наук.-попул. літ.);
Після одкинення мого плану я рішив скласти з себе відповідальність за дальший хід подій і вийти з Уряду (В. Винниченко);
Витончені, вражаючі та безсоромні картини, а також брутально висловлені почуття – це докази розвиненої самовпевненості, а також відкинення поетом усяких обмежень (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)