Словник української мови у 20 томах

відкушувати

ВІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., що.

1. Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого.

І якщо хто відкушує курортникам блешні під водою, то це, звісно, “Оксанич”, підкрадеться, льоску [ліску] на зуби: хрусь! – і поплив з новісінькою японською блешнею в зубах! (О. Гончар);

Другий шматок Остряниця смакував повагом, обережно відкушував, тримаючи під хлібом долоню, аби не впала й крихта (В. Чемерис);

Вона одкусила нитку зубами і одвернулася від сестри (Леся Українка);

Грому, здається, легше відкусити собі язика, аніж ще раз попросити [баян] (Ю. Яновський);

Горобенко мляво взяв пиріжка, одкусив теплий шматочок його з м'ясом i нараз почув, як вiн страшенно зголоднiв (Б. Антоненко-Давидович).

2. Відокремлювати частину чогось обценьками, щипцями і т. ін.

Гриньо обценьками відкушував шматочки дроту (С. Чорнобривець).

◇ (1) Відкуси́ти хвіст, рідко – зробити кому-небудь прикрість.

Одні любляться, інші розходяться, треті хоч і живуть разом, але тільки про людське око, а насправді так і норовлять одне одному хвіст відкусити (Григорій Тютюнник).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. відкушувати — відку́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відкушувати — -ую, -уєш, недок., відкусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого. 2》 Відокремлювати частину чогось металевого обценьками, щипцями тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкушувати — ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О.  Словник синонімів української мови
  4. відкушувати — Відку́шувати, -шую, -шуєш; відкуси́ти, -кушу́, -ку́сиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відкушувати — ВІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. 1. Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого. Ковтав [Джузеппе] .. дрібненькі рибки і одкушував ноги у молодого спрута (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  6. відкушувати — Відкушувати, -шую, -єш сов. в. відкусити, -шу, -сиш, гл. Откусывать, откусить. Собака собаці хвоста не одкусить. Ном. № 7954.  Словник української мови Грінченка