відлив

ВІДЛИ́В¹, ч.

1. род. у, рідко. Те саме, що відпли́в 2.

Синя й глибока вода. Інколи вітер ясний пробіжить, – І заграють, заплещуть кругом переливи й одливи... (М. Рильський);

Я чув приливи і відливи моря (Ю. Винничук);

* Образно. А серце чим не море? Чи ж мало бур у нім? Прилив, одлив і перли На дні його живім (А. Кримський).

2. род. а, рідко. Те саме, що відли́вок.

Коли б можна зробити гіпсовий відлив з такого виразу лиця! (Ірина Вільде).

3. род. а, спец. Пристрій для стікання, спускання води.

Далеко за кухонними дверима довбала крапля за краплею з крана в відлив (Ю. Смолич).

ВІДЛИ́В², у, ч.

Інший відтінок або відтінки при якомусь основному кольорі.

– Простіть... – натягнувся хлопець мов струна, і димчасті очі заблищали м'яким одливом (М. Стельмах);

З-над важких лопухів з'явилася розкудлана голова Лялі, потім і вся вона – розімліла на сонці, розпарена, з рожевуватим відливом (В. Малик);

Губи її були щедро намазані густою помадою з голубуватим відливом (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. відлив — відли́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відлив — ч. 1》 род. -у.За якогось основного кольору інший відтінок або відтінки. 2》 род. -у, рідко. Те саме, що відплив 2). 3》 род. -а, рідко. Те саме, що відливок. 4》 род. -а, спец. Пристрій для стікання, спускання води.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлив — ВІДТІ́НОК (один із різновидів відповідного кольору за ступенем яскравості; додаткове забарвлення на тлі основного), ВІДЛИ́В, ПІВТО́Н, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, ВІ́ДЛИСК, ПЕРЕЛИ́В, ВІ́ДТІНЬ діал., СУ́ТІНКИ рідше.  Словник синонімів української мови
4. відлив — ВІДЛИ́В, ч. 1. род. у. При якомусь основному кольорі інший відтінок або відтінки. Губи її були щедро намазані густою помадою з голубуватим відливом (Руд., Вітер.., 1958, 128); Це був сріблястий, з золотим відливом карась (Стельмах, Правда.., 1961, 257).  Словник української мови в 11 томах