відліт
ВІДЛІ́Т, льо́ту і ле́ту, ч.
Дія за знач. відліта́ти¹ і відлеті́ти.
Позлітавшися у зграї, різне птаство молоде в крилах сили набирає і відльоту в вирій жде (Н. Забіла);
Коли чайки летять далеко в море, буде тиха, ясна погода, а поквапливий їх відліт з моря віщує бурю (з наук.-попул. літ.);
Ми з Степаном Федоровичем домовилися побачитися лише завтра – за день до мого відльоту на поетичну конференцію в Лондон (В. Коротич);
// перен., жарг. Стан захоплення, здивування.
Рок-музика – це відліт для багатьох підлітків (із журн.).
◇ (1) На відльо́ті:
а) далеко від інших, осторонь.
Був на одльоті хуторок (І. Котляревський);
– Ми от з сином побудувалися на відльоті... Ні село, ні місто: бозна-що (І. Муратов);
б) на певній відстані від кого-, чого-небудь, не прилягаючи до чогось.
Надітий через плече планшет стелився на відльоті в повітрі, не встигаючи за ним [капітаном] (Н. Тихий).
Словник української мови (СУМ-20)