відмерлий
ВІДМЕ́РЛИЙ, а, е.
1. Який відмер, загинув (про частини тіла, рослини).
Смужки і клаптики відмерлої шкіри тріпотіли, короткі шерстинки здригались і лисніли, .. доторки води завдавали болю (Є. Гуцало);
На поверхні коренеплоду моркви з'являється одна або кілька коричневих плям різного розміру, які потім зливаються в суцільні ділянки відмерлої тканини (з наук. літ.);
Коли дерева виростають, відмерлі гілки треба видаляти, а зрізи змащувати садовим варом (з навч. літ.).
2. перен. Який припинив існування, зник.
Не буду ручатися, чи правдою була ця історія, чи одеською байкою, але Юра [Ю. Яновський] розповідав її серйозно і навіть обурюючись. Не до смаку були йому отакі історії, що виникали з тоді ще не зовсім одмерлих звичаїв старої “мами Одеси” (М. Бажан);
У сучасній літературній мові дехто намагається вживати слова відмерлі і забуті (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)