відновлюватися
ВІДНО́ВЛЮВАТИСЯ, юється, ВІДНОВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВІДНОВИ́ТИСЯ, о́виться; мн. відно́вляться; док.
1. Набувати попереднього вигляду, стану; відроджуватися.
Давня столиця Київського князівства має відновитися в усій красі та силі (Валерій Шевчук);
// Відтворюватися після робіт, змін, перетворень; відбудовуватися.
На Правобережжі Дніпра, в квітучому краю, що, було, запустів після згону, коли дістався магнатам Потоцькому та Любомирському через невдачу у військовому поході Петра Першого на Прут, але спішно відновлювався, .. знову чорніли перелоги, по цілинних пасовищах ходили табуни коней, худоба плодилася (Г. Колісник).
2. Починатися знову після певної перерви (про дію, роботу і т. ін.).
У вересні навчання в консерваторії відновилося (Л. Дмитерко);
Рух по асфальту знову відновився (В. Кучер);
Бій відновився на світанку (В. Малик).
3. Оновлюватися, відроджуватися, оживати.
Юнак відчував, як з кожним шматочком проковтнутого м'яса відновлювалися сили (О. Донченко);
Мир відновлявся, почуття до діда ставали ще дужчі (іЮ. Яновський);
В ньому самому мовби щось одновилося, одродилося, тільки допіру вмерла та несподівана погроза, лячна тінь, яка висіла над ним уподовж майже трьох тижнів (Ю. Мушкетик).
4. перен. Відтворюватися в пам'яті; пригадуватися.
Інколи швидкою згадкою відновиться в уяві Дубівка (Н. Рибак);
В пам'яті Алессандро блискавично відновилися страшні картини нелюдського катування в тюрмі Санта-Пенья (О. Бердник).
5. хім. Брати участь у процесі відновлення (у 2 знач.).
У процесі окиснювально-відновної реакції відновлювач віддає електрони, тобто окиснюється; окиснювач приєднує електрони, тобто відновлюється (з наук. літ.).
6. тільки недок. Пас. до відно́влювати, відновля́ти 1.
Світлиця прибрана гарно, але видко, що покраси в ній давно не відновлялись (Леся Українка);
Відновлюються комунікації, відбудовуються пошкоджені об'єкти (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)