відполіровувати

ВІДПОЛІРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

1. Поліруючи, робити дзеркально гладким (поверхню дерева, каменя і т. ін.).

– Ви тільки подивіться, які вони чудесні! – захоплено говорила Улянка, простягаючи на долоні кілька жолудів. – Хто їх так гладенько відполірував? (О. Донченко);

// Робити гладким, блискучим внаслідок тривалого механічного впливу.

Мабуть, і в Кураївці не раз пошкодує [Інна] за цими фортечними вечорами, за цим мурованим прадавнім камінням, що його до блиску відполірують за літо закохані парочки (О. Гончар).

2. тільки док., розм. Закінчити полірувати.

– Мабуть, я вже своє відполірував, – скаржився старий майстер. – Дуже руки болять (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відполіровувати — відполіро́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відполіровувати — -ую, -уєш, недок., відполірувати, -ую, -уєш, док., перех. Тертям, натиранням робити поверхню каменя, дерева тощо дзеркально гладкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відполіровувати — ВІДПОЛІРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Тертям, натиранням робити поверхню каменя, дерева тощо дзеркально гладкою. Тополя повиточував кулі для крокета й кеглів і навіть відполірував їх (Бойч., Молодість, 1949, 296).  Словник української мови в 11 томах