відпоминати

ВІДПОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без прям. дод.

Справити поминки.

Та як ви мене поховаєте і одпоминаєте, то щоб три ночі ходили по черзі мою могилу стерегти (з казки);

Вже й год минув після смерті Марусі. Старі відпоминали її як треба (Г. Квітка-Основ'яненко);

Умер той дід, поховали, відпоминали (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. відпоминати — -аю, -аєш, док. перех. і неперех., рідко. Справити поминки по вмерлому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. відпоминати — ВІДПОМИНАТИ, аю, аєш, док. перех. і неперех., рідко. Справити поминки по вмерлому. Умер той дід, поховали, відпоминали (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 196).  Словник української мови в 11 томах
3. відпоминати — Відпомина́ти, -на́ю, -єш гл. Помянуть (церковнымъ поминовеніемъ). Кому се зостанеться, той і спасибі скаже, і відпоминає нас. Кв. І. 118. Умер той дід, поховали, відпоминали. Г. Барв. 196. Одпоминають попи мою душу. КС. 1882. X. 24.  Словник української мови Грінченка