відрекомендовувати
ВІДРЕКОМЕНДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРЕКОМЕНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого і без дод.
1. Знайомлячи когось із кимсь, називати ім'я, фах, заняття і т. ін., представляти когось кому-небудь.
– Ви тільки з ним обережно. А то цей чоловік може вас налякати, що й не заснете, – несамохіть прийшов на поміч професор, жартівливо відрекомендовуючи його матері й дочці (О. Гончар);
У конторі, щоб якось відтягнути розмову про Сотника і про його листи, Чухно відрекомендовував гостям молодь (М. Циба);
– Прошу познайомитись – моя дружина, – одрекомендував Ходжаєву Олександр Іванович (Б. Антоненко-Давидович);
Також привітно, як і раніше [Ахмат-Алі] відрекомендував: – Моя донька – Назірахон (Іван Ле);
Бранко не тільки художник, як вiн себе одрекомендував, а й партизан (П. Загребельний).
2. Повідомляти комусь відомості про особу, до цього йому невідому, характеризуючи її.
Діденко відрекомендував йому Грицька як свого давнього товариша (А. Головко);
– Мого батька, мабуть, оселимо в тітки Зарени, вона відрекомендує його як далекого родича і подбає про нього, поки нас з Алісою не буде... (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)