Словник української мови у 20 томах

відригнути

ВІДРИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до відри́гувати.

– Мене вже дійшло, – і голосно відригнув (Г. Хоткевич).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. відригнути — відригну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відригнути — див. відригувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відригнути — ВІДРИ́ГУВАТИ (виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу), ЗРИ́ГУВАТИ. — Док.: відригну́ти, зригну́ти. Дехто вже наївся й тільки злегенька відригує (Г. Хоткевич); Смачно плямкав, сопів (Ситник), зригував, мов жирний гусак (П. Загребельний).  Словник синонімів української мови
  4. відригнути — ВІДРИГНУ́ТИ див. відри́гувати.  Словник української мови в 11 томах
  5. відригнути — Відригати, -гаю, -єш сов. в. відригнути, -ну, -неш, гл. Отрыгивать, отрыгнуть.  Словник української мови Грінченка