відрізнятися
ВІДРІЗНЯ́ТИСЯ, заст. ВІДРІЖНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДРІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док.
1. тільки недок. Бути несхожим якоюсь ознакою, рисою на інших.
Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами, так одрізнялася від змарнілої Олени (Панас Мирний);
Він одрізнявся од других своєю незвичайною працьовитістю, якоюсь завзятістю в роботі (М. Коцюбинський);
Лист тим тільки й відрізнявся від решти її листів, що в нім сестра вилаяла поетів (М. Хвильовий);
Іван Іванович розказав свої пригоди. Вони мало одрізнялись од пригод Володі (О. Донченко).
2. тільки недок. Виділятися серед інших.
Все те галасування то піднімалося разом, то затихало; а звідтіль одрізнявся голосний крик навісного півня або ревіння корови (І. Нечуй-Левицький);
Починаються різноманітні танці, серед яких відрізняються танці окремих цехів (І. Кочерга);
Електроімпульсні технології одержання високих тисків відрізняються високою технологічністю (з наук. літ.).
3. заст. Відходити, відокремлюватися від кого-, чого-небудь.
Козаки тим часом стали одрізнятись. Повиходили з гурту та й потягли додому (Панас Мирний);
Місяць світить.., а по майдані німо .. ходять туди й назад по парі і низками міські панянки та їх кавалери. Дві тіні одрізнились з рядів і повернули з майдану за ріг вулиці (С. Васильченко);
// перев. док., заст. Із спільного господарства виділитися в окреме.
– Лучче, тату, зовсім одрізниться з худобою і полем, – сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)