відсвічуватися
ВІДСВІ́ЧУВАТИСЯ, ується, недок.
1. чим. Відблискувати якимсь кольором.
Їх [гір] верхів'я, освітлені місяцем, як лисини, відсвічувались сріблясто-білим фосфоричним світлом (Іван Ле);
Пухнасті сніги одсвічувались рожевими і малиновими бризками зорі (М. Стельмах).
2. Те саме, що віддзерка́люватися; відбиватися.
Під ногами в козака одсвічувався свіжий, низький, зелений берег, на якому він стояв (Марко Вовчок);
В калюжах відсвічувалося західне небо (П. Тичина);
У спокійній воді віддзеркалюється кожна гілочка, одсвічується кожний барвистий мазок (І. Волошин).
3. перен. Те саме, що відбива́тися 9.
Яке високе благородство, яка гідна подиву людяність, яка внутрішня краса відсвічувалась у всій його поведінці (Т. Осьмачка);
Гірка образа відсвічується в її очах (Яків Баш);
Великої уваги заслуговують пам'ятки, в яких найповніше виявляється народність: пісні, в яких звучить дума, перейнята почуттям, і казки, в яких відсвічується народна фантазія (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)