відселюваний
ВІДСЕ́ЛЮВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відселя́ти і відсе́лювати.
Незважаючи на першочергове право переселенців із Польщі селитись у будинках відселюваних поляків, реальність виглядала дещо інакше (з наук. літ.);
При укладенні цього договору не порушується право власності на земельну ділянку відселюваної особи (з мови документів);
Громадяни, відселювані із зони відчуження;
// у знач. ім. відсе́люваний, ного, ч.; відсе́лювана, ної, ж. Той (та), кого відселяють в інше місце.
У разі виселення з житлового приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено у відповідному населеному пункті, відселюваному надаються житлові приміщення відповідно до встановленого розміру (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)