відсилати
ВІДСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІСЛА́ТИ, ішлю́, і́шле́ш, док.
1. що. Відправляти щось куди-небудь або кому-небудь (поштою, посильним і т. ін.).
Вона .. набирала нам страви, одсилала обід у хату (М. Коцюбинський);
Відсилаю Вам з подякою позичені книжки (Леся Українка);
Мізерії наклав [Еней] дві скриньки, На човен зараз одіслав І дожидався тілько ночі (І. Котляревський);
Порадившись з сестрою, хлопець тут же вирішив, що завтра відішле свій виграш матері у Кринички (О. Гончар).
2. кого. Випроваджувати, примушувати піти, виїхати звідкись.
Маруся нічого не їсть, одсилаючи прислужниць (І. Нечуй-Левицький);
[Альбіна:] Ти мій брат, а ти мене від себе одсилаєш (Леся Українка);
– Навіщо ви відіслали їх [кіннотників] з дільниці? (Іван Ле);
// Посилати кого-небудь кудись із певною метою.
І ми кожної ночі, як мене одсилали спати, упивалися, вичитуючи журливі пісні та сумні оповідання (Панас Мирний);
Розповідає директор Савці про вчительську долю, жаліє, що таких молодих та зелених доводиться одсилати на тяжку працю (С. Васильченко);
Щодесятого з наших король цареві відіслати має (Б. Лепкий);
// Відправляти кого-небудь кудись згідно з наказом.
А поганого Кобяка .. до Києва відсилав [Святослав], В своїм теремі його у неволю завдавав (Панас Мирний);
Випустивши з тюрми, його [І. Франка], слабого, в гарячці, одсилають пішки з поліцейським додому на село (М. Коцюбинський).
3. кого, що до кого, чого. Радити, пропонувати звернутися до кого-, чого-небудь за отриманням потрібних відомостей.
Зацікавлених детальнішим переліком відсилаю до Неборакової “Реставрації”, де подається усереднений поіменний реєстр найвагоміших серед наших гостей (Ю. Андрухович);
// Нагадувати собою інші літературні чи музичні твори або висловлювання.
Стилізація у вірші І. Багряного змушує замислитись над її функцією, відсилаючи до поетики народної пісні і до “Швачки” П. Грабовського (з наук. літ.).
(1) Відсила́ти (відправля́ти, посила́ти, надсила́ти) / відісла́ти (відпра́вити, посла́ти, надісла́ти) по́штою – посилати що-небудь через поштову установу.
Не варт посилати моїх речей поштою (Леся Українка);
– Ось рахунок за ваше лікування. Він вельми солідний. Вам зараз його вручити чи, може, надіслати поштою через пару днів? (В. Чемерис);
Тато у вас хороший і добрий і чекає ваших листів, і ви йому зараз же напишете, а я завтра відправлю поштою (із журн.);
Листівки можна послати поштою, також їх можуть рознести волонтери (з газ.).
◇ (2) Відісла́ти в музе́й що – визнати що-небудь дуже старим або зіпсованим, таким, що вже стало непридатним для користування.
Емку полковника Шумакова давно вже час би відіслати в музей, але шофер Покотило не міг його умовити помінять її на трофейну машину (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)