відскакати

ВІДСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш і а́ю, а́єш, док.

1. Проскакати певну відстань.

Вдарив [Ярослав] коня, відскакав від Коснятина. Віддалявся від місця, що стало для нього найблагословеннішим (П. Загребельний);

Він одскакав сажнів на п'ятдесят і заходився скидати з себе кольчугу (І. Білик);

Коли втікачі відскакали, може, кроків на триста, позаду лупонув постріл, потім другий, потім третій (Ю. Логвин).

2. розм. Проскакати протягом певного часу.

Хотіла б я на того чоловіка подивитись, який відгарував на роботі, потім його нагодували капустяним листочком і змусили годину відскакати на шейпінгу (з Інтернету).

3. розм. Закінчити скакати.

Учасники ансамблю врешті відгуділи, відскакали, відкричали; концерт закінчився (з Інтернету);

* Образно. Відскакали своє, коли були молоді (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відскакати — відскака́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відскакати — -ачу, -ачеш і -акаю, -акаєш, док. Проскакати певну відстань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відскакати — ВІДСКАКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Проскакати певну відстань.  Словник української мови в 11 томах