відспівувати
ВІДСПІ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що і без прям. дод. Виконувати що-небудь співом.
Дитя кричало, ніби в ньому зібралися усі болі світу, а вона, крадькома ковтаючи сльози, відспівувала над ним своє весілля, якого не було й ніколи не буде (П. Загребельний);
– Та простота і ревність, з якою ви відспівали отсю пісню, – се .. виплив теплого... гарячого чуття (І. Франко);
Катруся зараз відспівала: Ой, рада би я та і вийти, З тобою говорити (А. Чайковський);
– Запізно? Ще ж наша молодь веснянок не відспівала (Б. Лепкий).
2. тільки док. Закінчити, припинити спів.
– Ой сини мої, сини! Дітки мої, соловейки!.. Та чого ж так рано відспівали... (О. Довженко);
Вже одспівали солов'ї, Вже падають каштани (М. Нагнибіда);
Одгостювала на цій неправедній землі. І одспівала... Одспівала!.. (Л. Костенко).
3. кому і без дод. Відповідати кому-небудь співом.
А я їй одспівую, жартуючи, бач (Сл. Гр.);
* Образно. Ти [вільний люд] заспіваєш – і світи Відспівують безкраї; Промовиш слово правди ти – Мільйон відповідає (М. Рильський);
// перен. Вдало, влучно відповідати.
[Одарка:] Добре відспівав! [Маруся:] І за мене віддячив! (М. Кропивницький).
4. кого, рел.-церк. Проводити над небіжчиком обряд відспівування.
На наші гроші вас і ховали, і відспівували, і поминки, і сороковини справляли. А ми, як ви добре знаєте, не такі вже й заможні (Ю. Винничук);
Вже ж над ними й “Со святими” Дяки одспівали! (П. Гулак-Артемовський);
Відспівали його в церкві Святого Миколи (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)