відтарабанювати

ВІДТАРАБА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок. ВІДТАРАБА́НИТИ, ню, ниш, док., розм.

1. кого, що. Відносити, відвозити кудись кого-, що-небудь із шумом або щось важке, громіздке.

– Я кілька разів відтарабанював його п'яного додому на таксі, тільки й знайомства, – позіхнув Немирич (Ю. Андрухович);

[Старшина:] Як тільки засне, то ми його тоді насядемо, зв'яжемо і в холодну відтарабанимо (І. Карпенко-Карий);

Уранці жеребчик сконав, а вночі Павло та Гаврило зідрали з нього шкуру і відтарабанили на скотомогильник (Григорій Тютюнник);

Кучер злегка притримав коней. – Не турбуйся, батьку, – відповів .. – Відтарабаню цього пана, – він показав батогом на будку, – до “Білого лебедя”, а там він поїде в Париж на перекладних (В. Малик);

Заправивши сифони – один скляний і один металевий, Шлойма бігцем відтарабанив їх додому (О. Ірванець).

2. що, перен., ірон. Швидко, але без виразних інтонацій переказувати або читати текст.

Черговий враз молитву одтарабанив (П. Тичина);

Треба було, не спиняючись, відтарабанити лекцію слово в слово (З. Тулуб).

3. тільки док., що, перен. Відслужити або відбути в ув'язненні певний термін.

Сидір Данилович відтарабанив 25 років – від першого дня до останнього – без нагород і підвищень (із журн.).