відтягувати
ВІДТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, ВІДТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТЯГТИ́, ВІДТЯГНУ́ТИ, ягну́, я́гнеш, док.
1. кого, що. Тягнучи кого-, що-небудь, переміщати, пересувати в інше місце.
Електромотор внизу на відкаточному штреку почав діяти, сталевий трос намотувався, відтягав струга назад (Ю. Яновський);
Санітарки .. кинулись відтягувати поранених в городи подалі від соломи (О. Гончар);
Вони взяли за ноги тіло Семена, одтягли до баюри і вкинули в воду (М. Коцюбинський);
Іван вихопив у неї з рук мотузку, відтяг саночки до купи гною і перевернув догори полозками (С. Чорнобривець);
// Тягти щось пружне, еластичне в певному напрямі.
Іванові руки безперестанку мнуть тепле овече вим'я, одтягають дійки (М. Коцюбинський);
Заклав [Головань] великі пальці за підтяжки, відтягнув їх і відпустив (М. Руденко);
// Відсувати, витягати що-небудь засунуте (засув, затвор і т. ін.).
Литка відтяг затвор, попробував, як працює спуск (Г. Епік);
Відтягла засувку, розчинила обережно двері (А. Хижняк);
// Переборюючи опір, насильно відводити когось від кого-, чого-небудь.
– Не пускає мене [Марта], вхопила обома руками за руку. А родичка її одтягає од мене (Марко Вовчок);
Натовп навкруг засотує, відтягаючи від дверей, і треба відриватися від нього рукавами і торбою (В. Барка);
Схопивши за нашийник сірого пса, він відтяг його від парубка... (О. Донченко);
// Відводити військові підрозділи з однієї позиції на іншу.
Непомітно для ворога Іванко відтягнув своїх у ліс (А. Хижняк);
// Певними діями, маневрами змушувати супротивника змінити рух, дії в потрібному напрямку.
Комісар не розгубився. Дав розпорядження партизанам відтягти ворога вбік (Ю. Яновський);
// Змінювати звичайне положення чого-небудь.
Мотузки були напнуті туго, немов струни .. – велика вага відтягала їх до землі (Ю. Смолич);
// Змушувати відтікати що-небудь (перев. про рідину).
У гостру стадію запального процесу найчастіше кров відтягують від уражених органів до віддалених шляхом їх тривалого прогрівання (з навч. літ.).
2. кого, перен. Відривати, відволікати кого-небудь від якогось заняття, дії, роздумів.
– Все сидить, і од стола трудно його одтягти (І. Нечуй-Левицький);
Мабуть, Олекса, даючи батькового листа полковникові, був певен, що цей документ відтягне Турбая від тяжких роздумів про Ларису (М. Руденко).
3. що, перен. Переносити на пізніший строк; відкладати.
Коген, здається, роздобув уже гроші, хоч відтягає з дня на день з своїм приїздом (М. Коцюбинський);
Кожний день, кожна ніч зближала його до страшного дня, не можна було .. відтягнути (Н. Кобринська).
4. що. Стомлювати, несучи когось або щось важке (про руки, плечі).
Вона відтягувала собі руки важкими сумками (із журн.);
Та й одтягала ж була тоді Галя свої немічні ще, молоденькі руки з досить тяжким уже хлопчиком (Є. Кротевич);
// Своєю вагою викликати почуття втоми, болю під час несіння.
Сумка відтягує одне плече – це дуже нерівномірне навантаження, а ранець дає можливість навантажити плечі рівномірно (із журн.);
Важкі рюкзаки відтягували плечі (з газ.).
5. що, техн. Куючи, видовжувати що-небудь.
І третій [син] – не для забавки – для захисту орача, із лишку тієї плавки важкого відтяг меча (М. Рудь);
Відтягувати диск у бороні.
6. що, заст. Забирати, віднімати що-небудь у когось (перев. через суд).
– Я ж не його землю одтягала, – за свою клопоталася (Панас Мирний);
[Шевченко:] Цей домик відтягав у них цей каїн, Отой кравець (І. Кочерга);
– Це, мабуть, свекрушище помагала їм мірять [город]! Це вона припустила собі на один пояс вздовж та на два пояси впоперек, ще й ріжок у бузині собі одтягла (І. Нечуй-Левицький).
7. що, діал. Віднімати (у 4 знач.).
Він числив і числив, зводив суми, відтягав і знов складав (І. Франко).
Відверта́ти (відволіка́ти, відтяга́ти, відхиля́ти) / відверну́ти (відволікти́, відтягти́, відхили́ти) ува́гу див. відверта́ти.
◇ (1) Відтяга́ти / відтягти́ (відтягну́ти) час:
а) зволікати, відкладати здійснення чого-небудь.
Вони [махновці] добре знали умови переходу через Сиваш і тільки відтягали час, боячись якоїсь пастки (Ю. Яновський);
б) спричиняти пізніше настання або здійснення чого-небудь.
Там, у тих очеретах, вона й сховалася, хоч і добре розуміла, що се переховування ненадовго відтягне час її згуби, бо не на великий час їй вистачить хліба (А. Кащенко);
[І] го́лосу не відво́дити (не відтяга́ти) / не відвести́ (не відтягну́ти, не відтягти́) див. відво́дити;
(2) [І] за ву́ха не відтя́гнеш (не відтягну́ти, не відтягти́) кого:
а) (від чого) хто-небудь дуже любить щось, захоплюється чимсь.
Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (А. Головко);
Не турбінами єдиними людина жива... Бориса – того за вуха не відтягнути од віршів (І. Муратов);
б) (зі сл. їсти, поїдати і т. ін.) з великим апетитом, жадібно.
Надолужуючи прогаяне в дорозі, Данько тьопав так, що й за вуха його не відтяг би: скучив за гарячою стравою (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)