відчеканювати

ВІДЧЕКА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЧЕКА́НИТИ, ню, ниш, док., що.

1. Те саме, що чека́нити 1.

Національний банк України має намір відчеканити ювілейну монету на честь 925-річчя Луцька (з газ.).

2. перен. Чітко вимовляти слова.

Командир поводився енергійно й рішуче, говорив, відчеканюючи кожне слово (із журн.);

– Точність порції – ввічливість харчовика, – відчеканив Сідалковський, круто повернувся і, задоволений сам собою, вийшов (О. Чорногуз).

Словник української мови (СУМ-20)