відшкодовувати

ВІДШКОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШКОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

Покривати заподіяні комусь збитки, витрати, шкоду і т. ін.; компенсувати.

Хіба не вони [пани] обдирали нас і силоміць змушували відшкодовувати збитки за рахунок хлопів, а тепер до них же нас виштовхують на смерть, а самі ховаються за нашим добром! (М. Старицький);

Закуп не повинен був відшкодовувати хазяйського коня, коли той загинув під час роботи на полі або був викрадений з хазяйської стайні (з наук. літ.);

Вона мусить відшкодувати зроблені господарем витрати (В. Собко);

Через кого нароблено бешкету, той повинен відшкодувати всі збитки (К. Гордієнко);

Все можна відшкодувати, але смерть – чим ти її відшкодуєш? (П. Загребельний);

Облігація – цінний папір, що підтверджує зобов'язання відшкодувати його номінальну вартість власнику у передбачений в цьому папері термін (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. відшкодовувати — відшкодо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відшкодовувати — -ую, -уєш, недок., відшкодувати, -ую, -уєш, док., перех. Давати кому-небудь щось інше замість витраченого, загубленого, знищеного й т. ін.; поповнювати витрати, збитки чимсь іншим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відшкодовувати — I (збитки), вертати, оплачувати, повертати, покривати II див. розплачуватися  Словник синонімів Вусика
4. відшкодовувати — ВІДШКОДУВА́ТИ (оплатити заподіяні комусь збитки, витрати, шкоду і т. ін.), КОМПЕНСУВА́ТИ, ПОКРИ́ТИ. — Недок.: відшкодо́вувати, компенсува́ти, покрива́ти.  Словник синонімів української мови
5. відшкодовувати — Відшкодо́вувати, -до́вую, -до́вуєш; відшкодува́ти, -ду́ю, -ду́єш кого, кому що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відшкодовувати — ВІДШКОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШКОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Давати кому-небудь щось інше замість витраченого, загубленого, знищеного й т. ін.; поповнювати витрати, збитки чимсь іншим.  Словник української мови в 11 томах